044 331 98 24 095 731 94 97 096 042 55 52
Сальмонельоз птиці

Сальмонельоз птиці

 07.06.2019  (0 просмотров)

Сальмонельоз птиці – інфекційне захворювання переважно качок, гусей і голубів у віці від 1 до 30 днів, яке характеризується проносом, кон’юнктивітом, виснаженням і нервовими явищами. У дорослої птиці хвороба перебігає у латентній формі.
 
Збудниками хвороби є: S.typhimurium, рідше S. anatum, S.enteritidis, S.essen, S. london.
Діагноз ставлять на підставі комплексних даних з обов’язковим проведенням бактеріологічних досліджень за загальною .схемою діагностики сальмонельозів. Перед початком інкубації яєць дорослу птицю перевіряють на сальмонелоносійство шляхом постановки РА з сальмонельозним антигеном. При наявності використовують тест системи у ПЛР, ІФА.
Імунітет у птиці виникає з віком. Доросла птиця досить стійка до природного зараження. Для активної імунізації застосовують живу суху вакцину проти сальмонельозу водоплавної птиці.
З лікувальною метою використовують антибіотики та нітрофуранові препарати.
Пулороз (бацилярна біла діарея) – інфекційна хвороба птиці, яка характеризується ураженням кишечника, а також паренхіматозних органів у курчат і переродженням фолікулів яєчника у дорослої птиці.
Збудник – S. gallinarum-pullorum із родини ентеробактерій, яка відрізняється від інших сальмонел насамперед нерухомістю. Мікроб поліморфний – поряд з типовими паличками зустрічаються кокові та ниткоподібні форми.
Культуральні властивості. Збудник росте на простих середовищах як аероб або факультативний анаероб при оптимальних температурах – 38 °С і рН 7,4–7,5. На МПА утворюються круглі, гладенькі, напівпрозорі з випуклою вологою поверхнею колонії середньої величини. В МПБ – рівномірне помутніння середнього ступеня з наступним випаданням осаду.
Біохімічні властивості. Мікроб не розріджує желатин, не зсаджує молоко, не утворює аміаку й індолу, але продукує сірководень. Розщеплює глюкозу до кінцевих продуктів, а манніт, левульозу, галактозу, рамнозу – лише до кислоти.
Стійкість збудника у зовнішньому середовищі висока. Він зберігається у непроточній воді близько 200 днів, у ґрунті – понад 400 днів, у курячому посліді – до 100 днів. До високої температури чутливий, але при варінні курячих яєць гине лише через 8 хв. Дезінфікуючі засоби знищують цей мікроб через 5-20 хв.
Антигенна структура. Серовар S.gallinarum-pullorum містить                          О-антигенні фракції 1,9 і 12.
Патогенність. Найчастіше захворювання виникає у курчат перших днів життя, у яких розвиваються пронос, загальна слабість, інтоксикація, що в більшості випадків закінчуються смертю. Чутливі також індиченята, цесарки, фазани, перепілки, горобці і деякі інші птахи, а також морські свинки, кролі, білі миші, курячі ембріони.
Патогенез. Збудник розмножується у легенях і кишечнику як у місцях первинного вторгнення, потім проникає в кров, заноситься у всі внутрішні органи, де розвиваються патологічні процеси, що переважно мають летальний кінець. У курей збудник проникає у яйця, з яких потім вилуплюються заражені курчата. При інкубації таких яєць значна кількість ембріонів гине.
Діагностика. Клініко-епізоотологічні і патологоанатомічні дані, підтверджують бактеріологічним дослідженням свіжих трупів курчат, в процесі якого виділяють чисту культуру збудника й ідентифікують її за культуральними ознаками та антигенною структурою. При можливості використовують тести ІФА, ПЛР.
Дорослу птицю обстежують на бактеріоносійство постановкою кров’яно-крапельної реакції з пулорозним антигеном на предметних стеклах.
Імунітет при пулорозі нестійкий, інфекційний.
Біопрепарати для специфічної профілактики і терапії захворювання не розроблені.