News

ПРІОНИ, ЯК ІНФЕКЦІЙНІ АГЕНТИ НОВОГО ТИПУ

Главная / Новости
23.03.2014

ПРІОНИ, ЯК ІНФЕКЦІЙНІ АГЕНТИ НОВОГО ТИПУ

ПРІОНИ, ЯК ІНФЕКЦІЙНІ АГЕНТИ НОВОГО ТИПУ


     Пріони— збудники трансмі­сивних губкоподібних енцефалопатій тварин і людини, що характерризуються прогресуючим руйнуванням нервових клітин, внаслідок чого головний мозок набуває губчастої структури. До цієї групи хво­роб належить, зокрема, куру, за встановлення етіології якої К. Гайдушеку було присуджено у 1976 р. Нобелівську премію. Пріони складаються лише з білків, не мають нуклеїнової кислоти. Звідси походить їхня назва, аналогічна віріону класичних вірусів: від англ. protein infectious particle — білкова інфекційна частинка [1,3].

    Як встановили амери­канські спеціалісти на чолі з С. Прузінером(1982 - 1993 рр.), ген пріона знаходиться в ДНК клітин здорових тварин і людини та продукує нормальний пріонний білок — абсолютно ідентичний патогенному пріону, з тим самим набором амінокислот, тільки з іншою конфігураці­єю спіралі. Після проникнення в організм інфекційний пріон не розпі­знається імунною системою, досягає нейронів, вступає у взаємодію з нормальним пріонним білком, який змінює конфігурацію спіралі й перетворюється на патогенний. Таким чином відбувається ланцюгова реакція, нейрони вакуолізуються і руйнуються, мозкова тканина набу­ває вигляду губки. За аргументовані докази пріонної концепції збуд­ників трансмісивних губкоподібних енцефалопатій тварин і людини С. Прузінер у 1997 р. був удостоєний Нобелівської премії [4].

У даний час відомо більше 10 хвороб, спричинених пріонами у людини: куру; хвороба Крейтцфельда - Якоба; аміотрофічний лейкоспонгіоз; синдром Герстманна - Штруслера (сімейне фатальне безсоння) та ін. Інкубаційний період пріонних хвороб становить кілька років (до 15-30 років). Відомі випадки інфікування пріонами при пересадці рогівки ока, при застосуванні лікарських препаратів (гормонів та ін.) тваринного походження, при нейрохірургічних операціях. Вірусологічна діагностика лікування не розроблені [2].

Також відомі пріонні повільні інфекції тварин: скрейпі, трансмісивна енцефалопатія норок, хронічна виснажлива хвороба чорнохвостого оленя, який утримується в неволі, хронічна виснажлива хвороба лося, який утримується в неволі.

  Висновок. Таким чином, вивчення пріонів і пов'язаних з ними захворювань є новим напрямком біологічних досліджень, що стрімко розвивається. Досить ймовірно , що основи знань , отриманих при вивченні пріонних хвороб, можна буде застосувати для з'ясування причин інших, більш поширених нейродегенеративних захворювань, таких, як хвороба Альцгеймера, хвороба Паркінсона. Вже зараз є можливість визначити групу ризику виникнення вроджених пріонних хвороб задовго до прояву неврологічних порушень. У зв'язку з цим постає нагальна необхідність розробки ефективної терапії.

Список літератури.

  1. Скибіцький В.Г. Біологія вірусів хребетних тварин. К.- 2010. – 230 с.
  2. Ironside I.W. Human prion diseases. J Neural Transm 1996; 47:231-46.
  3. Prusiner S.B. Human prion diseases and neurodegeneration. Berlin. Heidelberg. - 1998. - p.1-17.
  4. Gajdusek D.C. Infectious amyloids: subacute spongiform encephalopathies as transmissible cerebral amyloidoses. In: Fields B.N., et al., editors. Fields Virology. Philadelphia: Lippincott Raven Publishers. -1996.- p.2851-2900.
Кол-во просмотров: 1568

© 2018 Ветеринарная клиника "ЗООВЕТ" Киев Голосеевский район Теремки . All Rights Reserved