News

ХВОРОБА КОТЯЧОЇ ПОДРЯПИНИ

Главная / Новости
06.09.2015

ХВОРОБА КОТЯЧОЇ ПОДРЯПИНИ

 

Хвороба котячої подряпини (син. хвороба котячої подряпини, хвороба від котячих подряпин, феліноз, доброякісний лімфоретикульоз, підгострий реґіонарний лімфаденіт, гарячка від котячої подряпини, анг. cat-scratchdisease) - захворювання, що характеризується розвитком одностороннього лімфаденіту, регіонального по відношенню до місця потрапляння збудника в організм (місця подряпини), і тільки в рідкісних випадках можливе поширення збудника в організмі з ураженням центральної нервової системи та вісцеральних органів.

 

Вперше хворобу котячих подряпин було описано французьким невропатологом й офтальмологом А. Паріні у 1889 році, коли він зафіксував передачу від кота до хворого захворювання, що перебігало з гарячкою разом з одностороннім реґіонарним привушним лімфаденітом. Більш детально хворобу описав  R. Debre і співавт. більше 50 років тому, давши їй сучасну назву. У 1995 р. американські дослідники, використовуючи метод ПЛР   підтвердили причетність збудника Bartonellahenselae до виникнення хвороби котячих подряпин. Пізніше було виділено ще один збудник цієї хвороби - Bartonellaclarridgeiae.

Джерелом й резервуаром інфекції є дрібні представники родини котячих, серед яких за близькістю до людини найперше місце посідає домашня кішка. Серед котячих інфекція передається за допомогою їхніх бліх Ctenocephalides felis

Головний механізм передачі інфекції від котів людям — контактний. Передача йде через укуси, подряпини, що наносяться котами, а також при потраплянні слини тварин на пошкоджену шкіру. Від людини до людини хвороба не передається. Описані поодинокі випадки проникнення збудників через дихальні шляхи (з пилом) з подальшим розвитком первинної атипової пневмонії, через мигдалики,через травний тракт (що супроводжується збільшенням мезентерійних лімфовузлів та клінічною картиною гострого живота)[27]. Але такі варіанти перебігу трапляються вкрай рідко. Після перенесеної хвороби котячих подряпин у імунокомпетентних осіб виникає стійкий імунітет, повторні випадки вкрай рідкі.

Специфічна діагностика грунтується на проведенні РНІФІФА, ПЛР. 

Лікування. При типовому перебігу без ускладнень практично не виникає необхідності в проведенні антибактерійної терапії, потрібне лише підтримуюче лікування. Для етіотропного лікування використовують азитроміцин  доксициклін,  ципрофлоксацин .  

Профілактика. Вакцинації не існує. Постійно мають проводитися заходи, що направлені на запобігання зараження домашніх котів блохами. Людям треба уникати ранового контакту з бродячими котами. Особам з імунодефіцитами доцільно вибирати як компаньйонів не маленьких кошенят, а тварин, що старші 1 року. Людям потрібно негайно промити водою з милом та обробити дезінфікуючими засобами місця укусів та подряпин, що нанесені котами. Вакцинація, лікування котів, а також їх планове культуральне чи серологічне обстеження вважаються нераціональними.

 

 
Кол-во просмотров: 1352

© 2017 Ветеринарная клиника "ЗООВЕТ" Киев Голосеевский район Теремки . All Rights Reserved